Місце, що на нього ступить ваша нога… Шабат. Стіна Плачу.

Колись Бог пообіцяв євреям: “кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше.”* Нещодавно по цьому місцю Бог дав ступати моїй нозі.

Тому й перший пост цього блогу як старт про цю поїздку.

Першого вечора зустріли Шабат біля “стіни плачу”. Дивлячись на неї, читали з жінкою Псалми ступеню (рос. – восхождения) 119-133, які співали євреї піднімаючись в гірське місто Єрусалим для поклоніння в храмі Богові. В одному з них, звернули увагу на заклик Давида “попросіть же те, що для миру Єрусалиму… хай буде мир в твоїй силі і достаток у твоїх твердинях”** і у відповідь просили миру цьому місту, який оточений стількома недружелюбними мусульманськими сусідами.

У цьому світлі болить серце й за Неньку з нашою АТОшною війною і з нашим божевільним сусідом-ведмедем. Хочеться переформатовати слова автора і сказати: “Просіть миру Україні”. Але як просити миру з сусідами, коли не видно аби наш народ шукав примирення з Творцем, помножуючи беззаконня і не зупиняючись на старих дорогах? Мир насправді починається з примирення з Богом і це можливо, коли євреї як і українці приймуть його на умовах Бога: приймаючи Христа як єдиний шлях прощення гріхів:

“виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа… хвалимося Богом нашим Господом Ісусом Христом, через якого ми нині одержали примирення.”***

Молімось про мир! Шукаймо цього миру у Христа!

* Повторення Закону 11:24
** Псалом 121:6-7
*** Лист до Римлян 5:1-11