Дахау – концтабір для церковників

«Спочатку вони прийшли за євреями.
Я мовчав, я не був євреєм.
Потім вони прийшли за комуністами.
Я мовчав, я не був комуністом.
Потім вони прийшли за профспілковими працівниками.
Я мовчав, я не був профспілковим працівником.
Потім вони прийшли за мною.
І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені»

Ці відомі слова належать німецькому пастору Мартіну Німеллеру, який був засуджений за організацію спротиву нацистській Німеччині і відбував покарання в концтаборі Дахау. Основна ідея цього руху була показати, що церква існує тільки для проповіді Христа, а не нацистських ідей. За це прийшлось платити ціну.

Знаково, що довелось побувати в концтаборі в містечку Дахау біля Мюнхена в День пам’яті та примирення, 8 травня, в день, коли Німеччина капітулювала. Особливим серед інших він є в тому – що це перший концтабір нацистського режиму. По друге – церковні діячі і служителі, які були не згідні коритись режиму відбували покарання в основному саме в ньому.

Їх тримали в основному в Бараках №26 і №30. За їхню нескореність, вірність місії, людям і Богу.
Ті, що “зазнали збиткування й батога, дехто – кайданів та в’язниць”, ті, що “світ був не гідним їх.” (Євр. 11:36,38)

“Ми маємо так багато свідків віри. Вони оточують нас, ніби хмара. Тож відкиньмо все, що перешкоджає нам.
Відкиньмо гріх, який так легко обплітає нас. І рушаймо з наполегливістю довгим шляхом, що лежить перед нами.” (Євр. 12:1)

Більшість тих, хто перетнули цей міст звідти вже не повернулись

Зустрічає це жахливе місце зі словами, які є звичними для концтаборів Німеччини:

Площа вражаючи велика. Тут відбувало покарання одночасно стільки людей, як живе в моєму рідному рідному місті – більше 30 тисяч

Для наочності відновили один з бараків. В перших рядах жили привілейовані злочинці – політичні опоненти. Позаду – люди другого і третього сорту, в тому числі й євреї, поляки, священнослужителі.

Сюди зайві очі не потрапляли. Тільки ті, що “вилітали в трубу” – так називали вбитих в газових камерах і потім кремованих в’язнів.

Роздягалка перед “душем”

Двері в “душ”

“Душ”, точніше газова камера

Печі для спалених мучеників

Місце розстрілу тисяч в’язнів

Оскільки це був не тільки трудовий табір, але й основний медичний дослідницький центр – тут в агоніях в руках лікарів померло тисячі людей

В тому числі й українців

 

НІКОЛИ БІЛЬШЕ!

 

Зараз на території музею побудовані релігійні споруди від юдеїв, католицької і протестантської церков.

 

Такі місця змушують задуматись над складними життєвими запитаннями…

Врешті решт, я думав про те, що могло бути втіхою для тих, які гинули тут? Напевне тільки віра в Того, Хто “витре кожну сльозу з їхніх очей”. Хто дав обіцянку, що “не буде більше смерті. Не буде більше ні суму, ні плачу, ні болю, бо все старе минеться” (Одкровення 21:4).