Сила церкви – в найслабшому

Визначати освіченість людей в церкві потрібно не по самим освіченим людям в ній, а по самими простим.
Що думаєте з цього приводу?

Мені згадалась ситуація в Коринфі, описана апостолом Павлом, коли тамтешні віруючі маркували себе за іменами видатних служителів. Контекст того тексту (1Кор.3:4,5), говорить дещо про іншу проблему ніж та, щозгадана вище, але суть одна, відносно «зірок» в церкві. Павло показує, що в такому випадку є Одна «Зірка», Яка по благодаті дає нам Своє спасіння. Це Ісус. А всі ми – Божа будівля (1Кор.3:9), яку Він будує через служіння кожного віруючого. Продовжуючи трішки іншою ілюстрацією цю думку, Павло пише Ефесянам: «…коли кожна окрема частина виконує те, що мусить, все тіло росте й міцніє…» (Еф.4:16). Звідси справа служителів – це піклуватись про всіх в церкві, про всі члени тіла Христового. Бо буде відчувати нестачу один орган, а страждатиме все тіло. Далі, розвиваючи цю думку, він каже: «а про ті (члени), що вважаємо не дуже почесними на тілі, піклуємося більше» (1Кор.12:23). Дав би Бог так турбуватись і нам служителям за непримітних і простих людей в наших церквах, як ми турбуємось про внутрішні органі в нашому тілі, які не помітні як рука, нога чи вухо, але можуть бути важливішими ніж ті, що є видимими. А коли найменший буде сильнішим – тоді всі ми як церква будемо насправді сильнішими.