Інформувати чи інструктувати: як варто навчати людей в церкві?
Давайте поговоримо про важливість і необхідність асиміляції нових людей в церкві і організації дієвого членства в спільноті. Насправді все має починатись з перших кроків, з періоду, коли люди починають вірити і стають частиною церкви. Відносини в церкві потрібно побудувати так, аби вони сприяли воцерковленню людей. Високі очікування від членства сіятись церквою з самого початку. Мотивацію включатись в служіння має чути кожний член церкви і це також має бути частиною програми воцерковлення людей.
В євангельських церквах України немає ще в тій мірі труднощів, що й в західних церквах що до проблеми хрещених людей, які не стають членами ніякої помісної церкви. Тому що хрещення йде поруч з членством і в основному це не розривні речі, як це є часто на Заході. Про те у нас проблеми іншого характеру: люди стаючи членами церкви, не до кінця усвідомлюючи привілею і відповідальності цієї справи. В цьому руслі ідеї книги «Membership matters» Чака Ловлеса можуть бути корисними для тих християн, як і вже приєднались до членів церкви але живуть не виконуючи ролі як членів церков. В нашій культурі це помітно навіть в тому, як часто формально відносяться до голосування важливих речей в церкві, коли члени церкви відносяться до служителів як до функціонерів, а самі займають роль спостерігачів зі сторони. Помітно в тому, як жива структура традиційних церков в протестантських громадах, де є поділення на клір та мирян. Проблема ця обабічна: як служителів, так і членів церкви. Хоча вирішення її більше залежить від служителів. В такому випадку матеріал такого гатунку як згадана вище книга може бути корисною для таких церков. Щоправда вона вирішаватиме одну частину цієї проблеми, тієї, яка вже має вирішуватись після змін в керівництві церкви.
Нам потрібно зробити акцент навчання як інструктажу ніж навчання як інформування.
- Перше направлене на знання, друге на дії;
- інформування потребує більшої ролі пастора, інструктуванням передбачає залучення й інших членів церкви;
- Інформування відповідає на запитання ЩО (що таке церква? Що таке місія? Що таке історія?), інструктування відповідає на запитання ЩО і ЯК (ЩО таке духовна дисципліна і ЯК я можу практикувати її?);
- Перше акцентовується на гостях як на тих, хто є поза церквою, другий акцент робить наголос на нових членах церкви;
- Інформуванню важливіший розвиток ніж відносини, коли інструктування розглядає стосунки як можливість менторства, які можуть допомогти заснувати в житті якусь поведінку і звичку;
- Інформуванню пріоритетний клас євангелизму, коли для інструктування важливий й клас євангелизму й практичне навчання життю-євангелизму.
Отже, навчання для членів церкви (особливо для новонавернених) варто зробити не стільки інформативним, скільки навчальним.
Необхідно методично залучати людей в служіння, благовістя і, в кінці кінців, в лідерські позиції. Найкраще це робити шляхом спорядження, тобто інструктування християн як жити, бути корисним і максимально результативно використати свої ресурси для Божої справи.
